Поняття та ознаки адміністративного правопорушення,його склад
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОПОРУШЕННЯ
1.1. Особливості сучасних інтерпретацій поняття «правопорушення»
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ (СКЛАДУ) АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
2.1. Об’єкт адміністративного правопорушення
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОПОРУШЕННЯ
1.1. Особливості сучасних інтерпретацій поняття «правопорушення»
Серед найважливіших проблем, що постали перед юридичною наукою і практикою на сучасному етапі, у період докорінних змін нашого суспільства, разом з позитивними зрушеннями, з’явилася значна кількість суперечливих процесів у різних сферах держави і її правовому житті. Зокрема, об’єктивно відбувається руйнування багатьох інституціональних і нормативних зразків поведінки, змінюються завдання, цінності, допустимі засоби реалізації соціальних потреб у суспільстві, встановлюються нові правила правової взаємодії, а тому виникла проблема формування правової поведінки. Термін «правова поведінка» у вітчизняній науковій літературі з’явився порівняно нещодавно, хоча саме правова поведінка як реально існуюче явище вивчається юридичною наукою протягом уже багатьох десятиліть. У той же час доводиться констатувати, що дослідження питань правової поведінки ведеться переважно шляхом аналізу основних її видів: правомірної і неправомірної (протиправної) поведінки. Стосовно ж загальних питань правової поведінки, то їх вивчено ще недостатньо глибоко.
Правова поведінка – це передбачена нормами позитивного права й підконтрольна державі свідомо-вольова соціально вагома поведінка людей (індивідів або їхніх колективів), що, як правило, тягне або здатна спричинити певні юридичні наслідки.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ (СКЛАДУ) АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
2.1. Об’єкт адміністративного правопорушення
Об’єкт правопорушення по-різному визначається науковцями: 1) соціальна цінність, на яку посягає правопорушення, заподіюючи їй шкоду, або ставить під загрозу заподіяння шкоди; 2) об’єкт злочинного посягання; 3) ті суспільні відносини, які охороняються правом і на які це правопорушення посягає; 4) ті суспільні відносини та цінності, що охороняються правом; 5) це певні блага чи соціальні цінності, на які посягає правопорушення тощо. Як бачимо, на сьогодні в теорії права не вдалося виробити чіткого визначення об’єкта правопорушення, не вирішене питання про те, на що саме воно посягає (на суспільні відносини, цінності, блага тощо).
Об’єкт правопорушення є конструктивною ознакою складу адміністративного проступку, неодмінною запорукою правильної та безпомилкової кваліфікації та важливим системотворчим чинником вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства. По-перше, саме об’єкт посягання визначає його суспільну небезпеку, характеризує його спрямованість. Жодний вчинок не може бути визнано деліктом, якщо він не був спрямований на певний суспільно-значущий об’єкт. По-друге, саме на підставі об’єкта розмежовуються різні види правопорушень (адміністративні проступки, цивільні делікти та злочини), оскільки деякі об’єкти охороняються тільки кримінальним правом, деякі – тільки адміністративним, а деякі – лише цивільним. І, нарешті, по-третє, саме об’єкт лежить в основі структурного поділу Особливої частини КУпАП, а відтак – слугує важливим критерієм розмежування складів «суміжних» проступків.
