Організаційні основи боротьби з організованою злочинністю

РОЗДІЛ 1
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
1.1. Термінологічні питання визначення феномену «організованої злочинності»
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ
2.1. Поняття та основні напрямки в боротьбі з організованою злочинністю
РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ З УРАХУВАННЯМ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ
3.1. Зарубіжний досвід запобігання організованій злочинності

РОЗДІЛ 1
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

1.1. Термінологічні питання визначення феномену «організованої злочинності»

Організована злочинність являє собою одну з найбільш істотних загроз, які постали перед людством в останні десятиліття. Особливу занепокоєність світової та національної спільноти викликають види організованої злочинної діяльності, що детерміновані такими факторами, усунення або нейтралізація яких пов’язана з особливими труднощами.
Слід зазначити, що аналіз організованої злочинності, незважаючи на велику кількість емпіричного матеріалу, накопиченого правозастосувачами, істотно утруднений, з одного боку, недостатньою теоретичною розробкою проблеми, з іншого боку, значним рівнем латентності злочинів, скоєних організованими злочинними структурами.
«Пізнання феномена організованої злочинності в Україні (як і в інших країнах) пов’язане з істотними труднощами, оскільки офіційна статистика представляє, в більшості випадків не зріз кримінальної ситуації, а результати діяльності правоохоронних органів держави» [51, c. 62]. Проте слід визнати, що аналіз таких даних необхідний, оскільки дає можливість сформулювати основні напрямки правозастосовчої політики щодо окремих видів організованої злочинності.

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ БОРОТЬБИ З
ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

2.1. Поняття та основні напрямки в боротьбі з організованою злочинністю

Під протидією організованій злочинності В. А. Бодренкова і В. К. Знікіна розуміють «прийняття активних заходів впливу на злочинність, але не достатніх для якісної, позитивної її зміни» [18, c. 20].
Дійсно, мають рацію вчені в тому, що заходів, що приймаються недостатньо для реагування на такий вид злочинності. Слід визнати, що організована злочинність володіє в даний час високим ступенем життєздатності, тому, за великим рахунком, не представляється можливим повністю її нейтралізувати (ліквідувати), які б серйозні й ефективні заходи для цього не робилися. Думається, що її можна лише обмежити, ставлячи під контроль держави.
На відміну від державних і правоохоронних органів організована злочинність стрімко налагоджує зв’язки за кордоном, швидше реагує на всі трансформації, що відбуваються в світі.
Суттєвою перешкодою в успішній профілактиці організованої злочинності є укрупнення зв’язків злочинних організацій з представниками державної влади. Таким чином, відбувається їх взаємопроникнення, що сприяє встановленню симбіотичних стосунків і вступу в змову. За таких умов протидію і її заходи зводяться нанівець, бо представники уряду виконують роль вже приховувачів злочинної діяльності, одночасно з цим стаючи заручником злочинної організації.
РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ З УРАХУВАННЯМ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

3.1. Зарубіжний досвід запобігання організованій злочинності

Злочинність як складне соціальне явище має типові закономірності, тенденції і форми розвитку, характерні не тільки для однієї держави, а й багатьох інших країн. Тому міжнародне співробітництво правоохоронних органів у даному випадку має важливе значення.
Основні зусилля по боротьбі зі злочинністю в міжнародному масштабі взяли на себе ООН, Інтерпол та інші міжнародні організації.
У процесі свого історичного розвитку людство використовувало два основних способи протидії злочинним посяганням на права і законні інтереси особистості, суспільства, держави: покарання за скоєні злочини та профілактика злочинів.
«Боротьба зі злочинністю продовжує залишатися однією з найбільш злободенних і актуальних проблем у світовому співтоваристві. Так, на тлі зусиль, здійснюваних у всьому світі по боротьбі з тероризмом, зайве говорити про важливість вирішення цієї проблеми в наші дні, коли тероризм з академічної дефініції перетворився на страшну повсякденну реальність, яка не має національних кордонів» [70, c. 109]. По суті, всі держави стають об’єктом широкомасштабної кримінальної діяльності злочинних співтовариств і організованих груп. Мабуть, на даний час не знайдеться жодної країни, яка могла б заявити про повну перемогу над злочинністю.