Інститут Глави держави

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПЕРСОНІФІКОВАНА ДЕРЖАВНА ВЛАДА

1.1. Публічна влада і глава держави

1.2. Поняття «глава держави» та її основа

1.3. Еволюція форм глави держави

Висновок до Розділу 1

РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУТ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

2.1. Поняття інституту та інституціонального підходу у науковому дослідженні
2.2. Інститут глави держави

2.3. Глава в механізмі державної влади

Висновок до Розділу 2

РОЗДІЛ 3.НОРМАТИВНИЙ ВИМІР ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

3.1. Легальність як ознака глави держави

3.2. Статус глави держави

3.3. Легітимність глави держави

Висновок до Розділу 3

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ 1. ПЕРСОНІФІКОВАНА ДЕРЖАВНА ВЛАДА

1.1. Публічна влада і глава держави

Ґрунтовний аналіз глава держави не-можливий без визначення сутності та змісту повно-важень органів публічної влади, до яких безумовно належить і глава держави, та які, в свою чергу, є суб’єктами публічної влади.

Як зазначає В. Лісничий, публічна влада – це державна організація політичного життя, що здійснюється за допомогою спеціального ієрархічно та територіально організованого апарату, легітимного використання примусу та права видавати нормативні акти, обов’язкові для всього населення. Варто відзначити, що вчені наголошують на необхідності розрізняти політичну публічну владу та державну публічну владу.

В літературі також зазначається, що «публічна влада діє постійно в правовому режимі реалізації організаційно-розпорядчих функцій і повноважень, здійснюючи безпосередньо управління державою».

Органи публічної влади діють на «трьох окремих рівнях: державному, регіональному та місцевому і складають систему органів публічної влади». У сучасних умовах публічна влада в більшості держав реалізується шляхом здійснення законодавчої, виконавчої та судової влади, для чого створюються різноманітні органи.

Повноваженнями органу публічної влади, є «конкретні можливості його поведінки в публічних відносинах, його права та обов’язки». Разом з предметами відання повноваження складають його компетенцію.

РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУТ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

2.1. Поняття інституту та інституціонального підходу у науковому дослідженні

Множинність пояснення і використання категорії «інститут» зумовлена низкою причин. Одна із причин – етимологічна. У різні мови терміни «інститут» та «інституція» відповідно англійською (більшість праць з інституціоналізму написано саме англійською мовою) «institut» та «institution» запозичено від латинських відповідників – «institutum» – «у-станова», «institutio» – «установлення». Однак у процесі запозичення іншомовного слова може змінюватись його значення. Так «Словник української мови» розглядає обидва поняття, але їх трактування відрізняється від того, що притаманне латинським значенням: інститут розуміється як назва деяких вищих навчальних закладів і наукових установ та як сукупність правових норм у якій-небудь галузі суспільних відносин; а інституція – як установа або заклад. Інша причина – міждисциплінарний характер використання категорії «інститут» з різним сутнісним та змістовним наповненням (трактується як «гравець», «поле гри», «правила гри»).
У трактуванні Дж. Ходжсона, інститути – стійкі системи суспільних правил і звичаїв, які структурують соціальні взаємодії. Мова, гроші, закон, системи міри й ваг, етикет, фірми та інші організації – усе це інститути, які становлять тип структури, найбільш значущої в соціальній сфері, їм притаманна властивість створювати і формувати якості й поведінку агентів на фундаментальному рівні.

РОЗДІЛ 3.НОРМАТИВНИЙ ВИМІР ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

3.1. Легальність як ознака глави держави

Термін «легалізація» походить від латинського слова «legalis», що означає законний. Посилання на легалізацію як підставу влади і належної поведінки вже в IV-III ст. до н.е. використовувалися школою китайських легистів в суперечці з конфуціанцями, які вимагали такої поведінки, яка відповідала б вселенській гармонії. Елементи своєрідної легалізації були присутні в протиборстві світської і духовної влади в Західній Європі в середні віки, на неї посилалися в новий час прихильники «легітимної монархії» Бурбонів, виступаючи проти «узурпатора» Наполеона.

Легалізація державної влади – юридичне проголошення правомірності її виникнення (встановлення), організації і діяльності держави відповідно до нормативно-правових актів.

Ключовою особливістю легальності існування державної влади є наявність нормативно-правової бази, яка стоїть над владними структурами та впорядковує їх діяльність.

Легальність глави держави має чисто юридичний характер і виражає формальну відповідність владі закону, її юридичну правомірність. Це означає, що:

а) глава держави має законне походження;

б) влада главою держави здійснюється за допомогою закону (а не шляхом свавілля, протиправного насильства тощо);

в) глава держави сам підпорядковується закону.